Вибране
— Можливо, ще не час,
Ми надто поспішаєм?
— Дала нам доля шанс,
а ми його втрачаєм.
— Можливо, світлий день
На нас іще чекає?
— У того, хто мовчить,
Майбутнього немає.
— Можливо, є пророк,
Якого ще не чули?
— У плетиві думок
Ми істину відчули.
— Можливо, хибний шлях
Проліг поперед нами?
— Та ми здолали страх,
Який в нас жив віками.
— Можливо, цей фурор —
Звичайна клоунада?
— Тоді нам всім ганьба,
І смерть тому, хто зрадив!
|
|
| |
|
|
«Квітка сонця» — український валютний «медонос» |
|
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
29. 04. 2009 |
Надходження олійнодобувної галузі України до бюджету щороку становлять майже 4 млрд. грн.
На світовому ринку продукція українських олієвиробників користується неабияким попитом. Сьогодні Україна посідає провідні позиції у виробництві й експортуванні соняшникової олії та насіння соняшнику. А ще 10 років тому вітчизняна олійнодобувна галузь переживала кризу. Насіння соняшнику масово вивозилося за межі нашої країни. Унаслідок цього переробні підприємства припиняли свою роботу й ставали банкрутами. І лише завдяки введенню експортного мита, яке обмежувало вивезення соняшнику, вдалося подолати кризові явища. Олійнодобувна галузь стала одним з небагатьох валютних джерел, які наповнюють державну скарбницю.
На даному етапі олія — це єдиний вид української сільськогосподарської продукції, який є рентабельним. Виробники олії активно впроваджують на переробних підприємствах сучасні унікальні технології з використанням альтернативних джерел енергії. Хоча олійнодобувна галузь і нарощує темпи виробництва, проте невирішеною залишається низка проблем, частина з яких пов’язана з удосконаленням податкових механізмів.
Продукт споживчого кошика
Рослинна олія — це корисний і досить недорогий продукт. Без нього не обходиться жодна світова кухня. На олії смажать, тушкують, нею заправляють салати, її додають у випічку. Цю продукцію, яку виробляють в усіх куточках світу, вживає практично все населення. Як продукт, рослинна олія входить до основного споживчого кошика жителя будь-якої країни.
Ситуація на ринку рослинних олій протягом 2007/2008 маркетингового року була досить складною як у глобальному масштабі, так зокрема і для України. На думку фахівців, для вітчизняних виробників вона серйозно ускладнилася внаслідок необґрунтованого адміністративного регулювання. Це призвело не лише до кризи української масложирової галузі, а й негативно позначилося на кон’юнктурі світового ринку, що наприкінці сезону недоотримав значні обсяги олії. Унаслідок цього суттєво посилився тиск на ціновий фактор, який і так протягом звітного періоду перебував на досить високому рівні.
Пальма першості — за пальмовою олією
За даними Міністерства сільського господарства США, загальний обсяг виробництва олійного насіння у світі у 2008/2009 маркетинговому році прогнозується на рівні 420,36 млн. т, що на 29,18 млн. т більше ніж показник минулого звітного періоду. При цьому очікується, що залишки олієнасіння наприкінці цьогорічного сезону становитимуть 65,02 млн. т, що на 6,1% більше ніж у 2007/2008 маркетинговому році. Передбачається, що пальмової олії буде вироблено 43,2 млн. т, соєвої — 37,8 млн. т, ріпакової — 19,4 млн. т, соняшникової — 11,7 млн. т, інших олій — 21,6 млн. т.
Світове виробництво насіння соняшнику в 2008/2009 маркетинговому році очікується на рівні 33,085 млн. т. Це на 6,2 млн. т більше ніж показник минулого звітного періоду — 27,204 млн. т. Посівні площі можуть зрости на 1,6 млн. га й досягти рекордної позначки — 24,6 млн. га.
Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук:
«Протягом останніх років соняшник є найбільш рентабельною культурою у сільському господарстві України»
— Степане Павловичу, яка сьогодні ситуація склалася на ринку соняшникової олії та насіння соняшнику України?
— Наша галузь працює стабільно. Соняшникова олія — це єдиний вид продукції, який не зазнає сезонних цінових коливань. Вона доступна усім верствам населення. Обсяги її споживання щорічно зростають. У 2008 р. вони досягли 18,2 кг на одну людину. І це незважаючи на те, що відбуваються коливання цін на сировину, зокрема, на насіння соняшнику: з 1,3—1,6 тис. грн. за 1 т до 2—2,1 тис. грн. Але вартість олії на внутрішньому ринку залишається незмінною. Це підтверджує зважену цінову політику, яку проводять наші підприємства.
Олійна галузь — експортно орієнтована. 80% олії, яка виробляється в Україні, надходить до інших країн світу. І лише 20% споживається на внутрішньому ринку. У цьому полягає перевага олійнодобувної галузі, яка навіть в умовах сучасної фінансово-економічної кризи працює стабільно.
Свого часу олійна галузь пережила кризу. У 1998 р. вдалося зібрати урожай соняшнику обсягом 2,5 млн. т. Але насіння з України масово вивозилося. Тому вітчизняні підприємства працювали лише 2—3 місяці на рік. Відповідно більшість з них стали банкрутами. І тільки у 1999 р. за сприяння генерального директора Асоціації «Укроліяпром» Людмили Зінченко та підтримки Верховної Ради України, народних депутатів Катерини Ващук, Олега Юхновського та інших було запропоновано формулу, яка обмежувала експорт соняшнику з нашої країни. Вона полягає в тому, що застосовувалося експортне мито на рівні 23%. У 2000 р. ставку знизили до 17%. Сьогодні вона становить 13%. А через три роки зменшиться до 10%. Застосування експортного мита стало гарантією, яка дала поштовх до розвитку олійного ринку. Цим заходом встановлювався баланс економічних інтересів держави, сільського господарства, переробної сфери виробництва і внутрішнього споживача.
Сьогодні Україна вийшла на друге місце у світі за площами посіву та виробництва соняшнику. На жаль, за урожайністю поки що посідаємо 10 місце. Виробництво соняшнику збільшилося з 2,5 млн. до 6,5 млн. т у минулому році. І соняшник протягом останніх років є найбільш рентабельною культурою у сільському господарстві.
Паралельно зі зростанням виробництва соняшнику в Україні втричі збільшилися і потужності переробки олійних культур. На даному етапі вони становлять 7,5 млн. т. Невигідно — не сіяли б стільки соняшнику, не будували б заводи. Олійнодобувна галузь — єдина, яка не тільки досягла обсягів виробництва олії 1990 р., а й втричі перевищила їх. Цього року, маючи урожай 6,562 млн. т, очікуємо, що Україна може вперше за свою історію виробити 2,5 млн. т соняшникової олії. Для порівняння, у 1990 р. в Україні вироблялося майже 1 млн. т, а в усьому СРСР — 2,8 млн. т.
Передбачається, що на внутрішньому ринку буде спожито майже 500 тис. т олії. Можливий експорт з України — від 1,9 млн. до 2 млн. т. За цими показниками вітчизняні виробники олії вийдуть на перше місце у світі. Сьогодні кожна друга тонна, що експортується у світі, — українського походження.
Наша галузь — бюджетоформуюча. Щорічно перераховуємо до державної скарбниці майже 4 млрд. грн. Це не лише за рахунок виробництва соняшникової олії, але й завдяки збільшенню виробництва маргаринової продукції, спецжирів, які є сировинними компонентами для продукції молочної, кондитерської, хлібопекарної галузей. Щорічно виробляємо їх до 300 тис. т. Також зросли обсяги виготовлення майонезу і соусів — близько 200 тис. т. Ця продукція реалізується на внутрішньому ринку і експорт її нарощується.
— Якою була середня врожайність соняшнику? Скільки в Україні вироблялося олії?
— Минулого року врожайність сягала 15,2 ц/га. Посівні площі становили майже 4,3 млн. га. За даними Міністерства аграрної політики України, у 2009 р. їх зменшать до 3,5 млн. га. Сподіваємося, що погодні умови будуть досить сприятливі. І соняшнику зберуть достатньо, щоб завантажити потужності українських заводів. Але урожай насіння, можливо, буде менший, ніж минулого року.
Сьогодні олію виробляють понад 20 великих підприємств, потужність яких становить 7 млн. т переробки насіння соняшнику щорічно, і майже 1 тис. малих цехів, які переробляють близько 500 тис. т сировини. У 2008 р. вироблено майже 1,8 млн. т продукції. Могли виробити й більше, але було застосовано непродумане адміністративне втручання — обмеження експорту соняшникової олії шляхом застосування квот та ліцензій. Тому, починаючи з квітня, обсяги експорту різко скоротилися. А в травні зупинилося 13 українських олійнодобувних підприємств. Уряд без достатнього обгрунтування прийняв неправильне рішення. Замість того, щоб стимулювати експорт, його було повністю заборонено. У квітні минулого року експортовано лише 14,6 тис. т олії. А сьогодні щомісяця експортується 150—200 тис. т. На експорт минулого року поставлено 1,3 млн. т. За рахунок високих цін це сумарно близько 1,2 млрд. дол. (тобто майже 6 млрд. грн.).
— До яких країн надходить українська олія та насіння соняшнику?
— Олію ми постачаємо до 56 країн світу. На жаль, останні 10 років мають місце спроби змінити правила гри на ринку, зокрема скасувати експортне мито. Нам вдалося переконати Мінагрополітики, народних депутатів, РНБОУ не робити цього. За 6 місяців 2008/2009 маркетингового року було вироблено 1,206 млн. т олії. Для цього використано майже 3 млн. т насіння. Окрім того, за межі країни вивезено за цей період 318 тис. т соняшнику. Лише за лютий обсяги склали 150 тис. т, що удвічі перевищує показники експорту за весь минулий маркетинговий рік. Сьогодні зростання експорту соняшнику збільшується з кожним місяцем.
Але разом з тим постає проблема невідшкодованого податку на додану вартість для олійнодобувних підприємств. На 1 березня 2009 р. ця сума сягала 725 млн. грн. Враховуючи, що експорт щомісяця становить 150—200 тис. т, заборгованість зростає. Керівництво ДПА України з розумінням ставиться до наших проблем. Сподіваємося, це питання буде вирішено, щоб підтримати одну з небагатьох галузей, яка сьогодні не лише стабільно працює, але й розвивається.
— Як широко застосовуються у виробничих процесах сучасні технології?
— Олійна галузь інвестиційно приваблива. За останні 10 років за рахунок модернізації, будівництва нових заводів вдалося майже утричі збільшити потужності переробки сировини. Унікальність нашої галузі полягає в тому, що усі котли олійних заводів переведено на спалювання лушпиння. Зараз актуальним є перехід на альтернативні види палива. Про них багато говорять, а наші виробники уже 10 років йдуть цим шляхом. Завдяки цьому минулого року вдалося зекономити майже 180 млн. м3 газу. У 2009 р. за рахунок збільшення обсягів переробки насіння соняшнику економія газу сягатиме майже 250 млн. м3. На підприємствах галузі 80% тепла виробляється за рахунок спалювання лушпиння.
Іншим перспективним напрямком є започаткування схем когенерації. Це спільне вироблення теплової та електричної енергії. Такий проект впроваджено сьогодні на ВАТ «Кіровоградолія». Ця унікальна безвідходна технологія передбачає 100% спалювання лушпиння і забезпечення підприємства електроенергією. Її світових аналогів ще немає. Розробник — українське Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро «Енергомашпроект», яке давно співпрацює з підприємствами галузі. Прогресивні технології з когенерації також передбачено впровадити на Пологівському, Запорізькому, Вінницькому, Пересічанському та інших заводах.
Проблема полягає в тому, що започаткування новітніх технологій вимагає вкладання великих коштів. Наприклад, вартість устаткування, установленого в Кіровограді, — понад 100 млн. грн. Ні генератори, ні комплектуючі для котлів в Україні не виготовляються. А при їх ввезенні необхідно сплатити ПДВ. Асоціація „Укроліяпром” неодноразово подавала уряду пропозиції про необхідність розробки відповідного документа, щоб отримати відстрочку по сплаті ПДВ при ввезенні енергетичного устаткування для впровадження технологій, що пов’язані з переходом на альтернативні види палива. На жаль, ці пропозиції не приймаються.
— Які чинники визначають цінову політику в олійнодобувній галузі?
— Галузь інтегрована у світовий ринок. Відповідно, світові коливання цін на олію визначають ціну на насіння соняшнику. Якщо минулого року вартість насіння сягала 4,5 тис. грн./т, а олія коштувала 2 тис. дол./т, то з початку цього сезону ціни різко впали внаслідок значного збільшення виробництва олійних культур, особливо сої, яка є визначальною на світових ринках.
Ціна на олію синхронізується з ціною на нафту. Адже з олії, особливо ріпакової, виробляється біодизельне пальне. І коли вартість нафти зі 150 дол. знизилася до 40 дол., то відповідно ціна на олію впала до 550 дол. З початку року ціни на соняшник зросли до 2,1—2,3 тис. грн. Відповідно збільшилася і вартість олії. Але внутрішній ринок цих коливань не відчув. У цьому й полягає унікальність зваженої цінової політики, яку проводять підприємства олійнодобувної галузі.
— За якою ціною купуватимуть українці олію?
— Парадоксально, але це єдиний вид продукції, на який, починаючи з вересня 2008 р., індекс споживчих цін не зростає. Важко сказати, чи збережеться така тенденція до кінця цього сезону. Вартість олії залежить від багатьох чинників. Перш за все, від підвищення тарифів на електроенергію та перевезення, рівня інфляції. Але сподіваюся, що до кінця цього сезону значного зростання цін не буде. Тим більше, що внутрішній ринок перенасичений олією. При реалізації продукції в Україні не виникає проблем з відшкодуванням ПДВ. Тому кожна компанія бореться за свою «внутрішню» нішу. Водночас виникає інша проблема — дебіторська заборгованість торгових мереж, особливо супермаркетів. Сьогодні за надану цим підприємствам продукцію постачальники отримують виручку через 2—3 місяці.
— Які ще проблеми заважають ефективно працювати?
— На мою думку, сьогодні кожен сектор економіки потребує фінансової підтримки. Треба зменшувати не лише ставку ПДВ, а й податку на прибуток підприємств. Частину оподатковуваного прибутку необхідно залишати у розпорядженні компаній для впровадження інвестиційних проектів, модернізації виробництва тощо. Водночас вдалося б приборкати тінізацію економіки.
Інша проблема полягає в тому, що олійнодобувні підприємства не отримують відшкодування відсоткової ставки за кредитами. Це важливе питання, оскільки сьогодні жодна компанія без довгострокових кредитів не виживе. Адже якщо кредитна ставка сягає 30%, то бізнес не розвиватиметься повноцінно. Все ж величина відсотка залежить від рівня інфляції. Тому основне завдання — це побороти інфляційні процеси. В олійнодобувній галузі нарощування темпів економічного розвитку прогнозується на рівні 14—15%. Якби за іншими видами продукції Україна мала такі перехідні залишки, такі досягнення по зростанню виробництва, як в олійнодобувній галузі, то і на внутрішньому ринку склалася б інша ситуація.
Державна підтримка олійній галузі не надається, дотації на насіння соняшнику не виділяються.
— Хотілося б знову повернутися до проблеми збереження експортного мита. Адже навколо цього питання точиться багато суперечок.
— Експортне мито на насіння соняшнику — це не заборона, а механізм, який вирівнює умови для продажу на внутрішньому ринку і для постачання на експорт. Українські переробні підприємства, купуючи у сільгоспвиробника сировину, сплачують податок на додану вартість. При вивезенні соняшнику сільгоспвиробник, який працює за фіксованим податком, ПДВ не сплачує. Підтвердженням доцільності введення експортного мита є зростання обсягів експорту продукції. За 2—3 роки мито буде зменшено до 10%. Це та межа, яка дозволятиме вітчизняним підприємствам повноцінно працювати, планувати свою діяльність.
Наведу простий приклад. Минулого року виробництво ріпаку в Україні збільшилося у 50 разів. Але всю продукцію було вивезено за кордон. Тому сьогодні про виготовлення в нашій країні дизельного біопалива з ріпаку можна лише мріяти.
Хто сьогодні зацікавлений в українській олійній сировині? В основному країни Європейського Союзу. Адже їхні потужності на даний час не завантажені. Зрозуміло, якщо з України для їх потреб буде вивезено соняшник, то з’являться проблеми з реалізацією олії українського виробництва. У цій конкурентній боротьбі не все відбувається цивілізовано. Пам’ятаєте про проблему, що виникла внаслідок забруднення вітчизняної олії, експортованої до Європи? Тоді асоціація, замість марних дискусій, спільно з міністерствами агрополітики, охорони здоров’я, Держстандартом запропонувала нову систему контролю якості продукції. Було запропоновано метод визначення мінеральних мастил у соняшниковій олії, який визнали європейські країни. Тому проблема з експортуванням соняшникової олії до країн ЄС вирішена.
— Які країни складають конкуренцію українським виробникам на світовому олійному ринку?
— Наша країна посідає другу сходинку з виробництва соняшнику та олії. Цього року соняшникової олії у Росії буде вироблено 3 млн. т, Україні — 2,5 млн. т, Аргентині — 1,3 млн. т. Загалом у світі її виробляється 11,7 млн. т. Загальносвітовий експорт олії становить майже 3,6—4 млн. т. (української — 2 млн. т). Не зважаючи на те, що українці традиційно споживають соняшникову олію, внутрішній ринок нею перенасичений. До речі, Україна — єдина країна, ринок якої перенасичений цією продукцією. Наприклад, росіяни, виробляючи 3 млн. т олії, споживають 2,3 млн. т, а експортують лише 700 тис. т.
— Які Ваші прогнози щодо розвитку олійнодобувної галузі України до кінця маркетингового року?
— На 2009 р. передбачається зменшення посіву соняшнику: з 4,3 млн. га у минулому маркетинговому році до 3,5 млн. га. Але незмінними залишаться площі під ріпак — 1,2—1,3 млн. га і сою — майже 600 тис. га. Виробництво олійних культур в Україні, які сьогодні є найбільш рентабельними з усіх вітчизняних аграрних культур, становитиме 8,5—9 млн. т.
На 1 березня поточного року перехідні залишки соняшнику становили 2,7 млн. т. З урахуванням, що до 1 вересня його експорт може сягати 350 —360 тис. т, на переробку залишиться 2,4 млн. т. Цього достатньо, щоб виробити 1 млн. т олії. Тобто протягом шести місяців українські олійнодобувні підприємства нормально працюватимуть.
Якби було відмінено експортне мито, то, за прогнозами фахівців, з України могло бути вивезено 1,5—2 млн. т соняшнику. Ті 700 тис. т, які б залишилися, підприємства переробили б за 1,5 місяці. І в травні вони б припинили роботу. Гадаю, що внаслідок дефіциту олії на внутрішньому ринку зросла б її спекулятивна ціна.
І лише завдяки розумінню з боку народних депутатів, які відстояли експортне мито, є гарантія, що до 1 вересня олійнодобувна галузь працюватиме стабільно. Вітчизняні виробники олії не лише забезпечать своєю продукцією внутрішній ринок, а й зароблять на експортних контрактах.
|
|
Останнє оновлення ( 29. 04. 2009 )
|
|
|
|
|
