Вибране
В вечірньому тумані
Снує моя душа.
До пелюстків кохання
Сховалася стежа.
Повзе полями осінь,
Холодна, мов змія.
А вітер листя носить,
Чіпляє за гілля.
Натягне суму струни,
Зачепить за живе —
Нехай вже серце стогне,
Нехай нудьга реве!
Кому подати руку,
Якщо ти сам упав?
Листопад кличе круків,
Щоб ти хутчіш сконав...
В осінньому тумані
Блукає все душа.
Співа, як пташка рання,
До сонця поспіша.
Та мороком суцільним
Розкинулася ніч.
Зостався підневільним,
Рятівників не клич.
Ти сам чіпляв кайдани,
Сам мури будував —
Притулок свій останній —
Щоб правди не шукав.
|
|
| |
|
|
„Мрію „перестрибнути” рекордсмена Бубку!” |
|
Спорт
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
25. 09. 2006 |
Щоб отримати результат, спортсмен мобілізує свої тіло й душу, підпорядковує життя суворому режиму — тренування, збори, змагання. І все це заради досягнення заповітної мети — у лавровому вінку переможця піднятися під гучні оплески вболівальників на найвищу сходинку пошани. Не одну таку хвилюючу мить довелося пережити й титулованому стрибунові з жердиною Владиславу Ревенку.
|
|
Останнє оновлення ( 31. 01. 2007 )
|
|
Читати далі...>>>
|
|
|
„Моє серце щемить від болю” |
|
Подорож крізь час
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
21. 09. 2006 |
Любов Приходько, яка мешкає у місті Бучі, два роки за часів СРСР працювала в Іраку
 Любов Приходько серед іракських дітей, які просять бакшиш
До радянських фахівців ставилися з повагою, цінували їхню працю. А ті, у свою чергу, накопичували професійний досвід, удосконалювали навички і... непогано заробляли. Та й світ була нагода побачити.
|
|
Останнє оновлення ( 23. 04. 2009 )
|
|
Читати далі...>>>
|
|
|
„Як згадаю минуле – на очі накочуються сльози” |
|
Сторінками воєнного лихоліття
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
21. 09. 2006 |
 Лідії Іллівні Пономар, як і багатьом її ровесникам, випали на долю важкі випробування — голодне дитинство, смерть батька, фашистська окупація, тяжкі післявоєнні роки... Але жінка витримала усе це, зберегла свою душу від мирської скверни. Лише коли згадувала минуле, біль стискав своїми кам'яними лабетами щире серце, на очах з’являлися гіркі сльози. Бо забути пережите було просто неможливо.
|
|
Останнє оновлення ( 23. 04. 2009 )
|
|
Читати далі...>>>
|
|
|
Олександр Даценко: “Душа моя розривається між мистецтвом та буденністю” |
|
Наші співвітчизники
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
15. 09. 2006 |
 Здавалося б, що тільки Гефесту — давньогрецькому богу вогню, покровителеві ковальства — було під силу створити такі витончені витвори мистецтва! І, звичайно, десь далеко від нас, на оповитій густими хмарами вершині Олімпу. Та виявилося, що усе набагато простіше. Майстер, який виплекав серцем та власними руками ці чудові речі, живе поряд з нами. Але творчий політ його душі стрімко долає межі буденності.
|
|
Останнє оновлення ( 23. 04. 2009 )
|
|
Читати далі...>>>
|
|
|
Гадаю, що жила на цьому світі не даремно |
|
Сторінками воєнного лихоліття
|
|
Написав Ігор Швець
|
|
06. 09. 2006 |
 Жителька Бучі П.Д.Антоненко належить до того старшого покоління, на долю якого випало безліч випробувань. Одне з найстрашніших з них — війна. Вона безжально втрутилася у життя багатьох наших земляків, перекроїла їхні плани на майбутнє. Прикро, що в усі віки основний тягар війни лягає на плечі звичайної маленької людини. Не була винятком і Велика Вітчизняна. Та й повоєнна відбудова країни вимагала від багатоликого радянського народу неабиякого героїзму, трудових подвигів.
|
|
Останнє оновлення ( 23. 04. 2009 )
|
|
Читати далі...>>>
|
|
| << Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 Наступна > Кінець >>
| | Всього 31 - 35 з 35 |
|
|
|
|
